"Гіркий берег літа". Воробйов Роман

"Гіркий берег літа" - це поетична книжка-артбук 2019-го року авторства Романа Воробйова про тривку озерність та ліричну тендітність смутку з Тернополя. Про бурштинових людей з тривожними хмарами на чолах, про джульєт, про прекрасних маленьких людей. Свого часу отримала збірка ця 2-гу премію "Гранослова" і 3-тю премію "Смолоскипу". Всілякі дипломи і срібні медалі. Кожна сторіночка задизайнена і заверстана інакшим чином. Віддається в руці з підписом.

_____
 

«розкажи, як в старих будинках з пилу
вологе повітря вдихають стіни
і як з їхніх спин ростуть крила —
крила застиглої монтажної піни»
.
прочитав був напис на старій будівлі
я залишу це місто, колись, можливо
але озеро в грудях мене не покине
і нікуди не дінеться.
.
кинув в кімнаті грудку землі,
щоб не забути рости над собою.
―тримайся міцніше! кричить машиніст потягу
молодість
кидаючи книги в розпечені мотори.
розписав на мапі міста всі зупинки
де вже стільки років поспіль
чекають транспорту мої спогади
щоб забути їх.
а забути не вийшло:
в кишенях камені
в голові коні.
.
люди шукають щось в покинутих будівлях
лишають там пляшки, недопалки.
відповіді на старі листи та повідомлення
тіла конкістадорів в бурштині
бенгальські вогні та хлопавки
що давали радість іншим.
їм там не весело і не холодно.
і їм не стане тісніше ніж так
як тісно було до цього —
в безкінечній байдужості, в безмежній втомі
в рукотворному космосі
де життя от-от зародиться
де зірка смерті будується з власного логосу
сирим реченням, кривим почерком,
чужим голосом.
.
присядьте на мить
і я розповім про свій дім у провінції
де за шпалерами заклеєні лиця, ті
що сняться мені, коли забуваю слово темрява
де засинав під їхні блакитні голоси.
про пластикові пляшки
і коробки від взуття під моїм ліжком
про багаторічні вписки в голові, про те
як ти була кров, і як був я тиском
про спалені молитви. і як знову
як сотні
як сотні
як сотні зірок падають зі стелі навісної

і хоронять нас всіх під собою.
.
про це і про свій новий дім
про людей в ньому
.
про Лейктаун, про Лейксіті
про Тернопільвіль —
про бурштинових людей в озерному місті.